Апокаліпсис не за горами: Притула назвав головні проблеми Києва
Сергій Притула оголосив, що балотується в міські голови Києва. На його думку, аби вирішити всі проблеми міста, потрібен комплексний підхід. У третій частині інтерв'ю він пояснив, яким бачить майбутнє для Києва.
Про затори у Києві, майбутнє міста та українізацію столиці – політик розповів в ексклюзивному інтерв'ю 24 каналу.
Варте уваги Про підкорення Києва та війну з забудовниками: ексклюзивне інтерв'ю з Притулою
Про проблеми транспортної системи
Затори в Києві – справа дуже хвороблива для усіх. Що з ними робити?
З ними робити те саме, що й з іншими проблемами в місті: потрібен комплексний підхід, якого немає.
Довідка. Ситуація із заторами у Києві – невтішна. Основними причинами є збільшення трафіку та ремонтні роботи на окремих вулицях. Згідно з рейтингом Traffic Index 2019 від компанії TomTom, Київ посів 12 місце із 416 в рейтингу міст із найбільшими заторами.Він однозначно буде болючий: чи то для водіїв, чи то для когось іншого. Рішення повинно бути вольовим.
Саме тому ми провели 10 круглих столів щодо транспортної системи. В кожному районі збирали місцевий актив. Спілкувалися з урбаністами, з людьми, які долучаються до розробки таких програм. У нас є люди, які приносили меру свої напрацювання і показували, як це може працювати. Я кожен день сиджу з консультантами і просто захоплююсь ними. Тому що це – фанати своєї справи. Вони знають, який тут пасажиропотік, пропускна спроможність вулиць. Вони розуміють: якщо конкретний міст відремонтувати і там уникнути заторів, то вони виникнуть через кілометр в інших місцях. Bottleneck, так? Це називають горловинкою пляшки.
Притула прокоментував проблему заторів у Києві / Фото Unsplash
Цим просто ніхто не займається комплексно. Розв'язують якісь локальні питання. Приїхали, зробили ремонт і сказали: "Дивіться, ми ж щось таки та й робимо". Не треба робити ямковий ремонт по Києву. Потрібно підходити комплексно до транспортної системи і для цього є інструменти. Раніше я згадував проєкт від Світового банку. Так, він потребує доопрацювання, тому що за 5 – 6 років від моменту, коли його подали, в Києві багато чого змінилося.
В нас додалося кількасот тисяч "євроблях", наприклад, які дали додаткове навантаження на транспортну інфраструктуру. Окей, ці моменти врахували спеціалісти, з якими я працюю. Я не є таким спеціалістом в царині транспортної системи аби зараз міг фахово про це дискутувати. Але я можу запевнити, що люди, які бачать, як розв'язати цю проблему, є у нас в структурі партії та в моїй команді. Це не одна людина.
Повне інтерв'ю 24 каналу з Сергієм Притулою: дивіться відео
В'їзд у центр буде платний?
Це дискусійне запитання, зараз не буде швидкої відповіді. Знаю, що були такі заяви з оточення чинного мера. Це викликало певний резонанс. Коли я останні рази приїжджав в Лондон, там був платний в'їзд в центр міста. Але мені здається, що до цього питання варто доходити поступово.
А метро на Троєщині?
Це питання, яке треба адресувати чоловікові, який за 6 років кілька разів міняв дати, коли він відкриє це метро.
Ну наприкінці 2020 року міст нібито має бути...
Ви маєте на увазі Подільсько-Воскресенський? Камон, це ж пекло, друзі... Це 16 років вбухування грошей в міст, який реально мав дуже сильно розвантажити інші, стати додатковою артерією для людей з Троєщини. Але ж він будувався та закладався з огляду на те, що на момент його здачі там вже буде метро. І по ньому мала йти ще гілка – метро, сполучення, вагончики мали кататись туди-сюди.
Метро на Троєщину: що варто знати?
Троєщина – один із найзаселеніших масивів столиці на лівому березі. Там живуть сотні тисяч людей. Найзручніше сполучення з правим берегом – Північний міст, на якому в годину пік не уникнути заторів.
Ну там же воно і є.
Є, але нема. Просто ще один міст для автомобілістів, які зайдуть з Троєщини на Поділ. І він стане, от тепер до кінця. Там і так на волах сидиш, старієш регулярно, а тепер там просто буде "ляля", в лапках. Спеціалісти, з якими я спілкуюсь, кажуть про те, що потрібно дуже сильно зважати на раціональність.
Це славнозвісне метро на Троєщину – перспектива десь 2035 – 2045 років. Це так кажуть не міський голова, а люди, які в цьому розбираються. Тому що мер кожного року обіцяє повідкривати все, що завгодно, а віз і нині там.
Вони кажуть, можливо, замість того, щоб вбухувати стільки мільярдів, попрацювати над питанням все-таки рейкового транспорту – не тільки метро, а й швидкісного трамвая. Можливо, по мостах відновити трамвайне сполучення лівого і правого берега. Тому що апокаліпсис насправді не за горами.
В нас тотальна невідповідність у розвитку лівого та правого берега. На лівому березі з'являється багато житлових комплексів, але лівий берег акумулює менше робочих місць, приблизно 18 – 20%. Тому ця історія з щоденною міграцією з одного берегу на інший буде актуальною доти, поки знову ж таки не буде впроваджений нормальний генплан розвитку міста. Який передбачатиме все те, що стосується рівномірного розвитку територій.
Про майбутнє Києва
Як би ви описали Київ вашої мрії через 5 років?
Це місто, по-перше, інклюзивне. Аби десятки тисяч киян, які прикуті, наприклад, до інвалідного візка чи мають ще якісь клопоти зі здоров’ям, стали повноцінними учасниками життя у столиці. Зараз вони не мають такої можливості. Це видно на кожному кроці.
По-друге, я б дуже хотів, щоб це було місто, в якому б зрушилося з мертвої точки питання дитячого алкоголізму та наркоманії. Це те, про що вголос ніхто не хоче говорити, але ситуація по школах Києва достатньо критична. Ненормально, коли діти в школі знають, до кого можна підійти, аби купити "травку" чи "фєн". Це питання незручне, воно замовчується. Це велика проблема, нею ніхто не займається, окрім низки активістів, які є батьками таких дітей і намагаються їх захистити від цієї проблеми.
Сергій Притула / Фото "Голос"
Мрію про Київ, у якому людині, аби доїхати до роботи зі свого спального району, не потрібно за поїздку в один бік змінювати 3 види транспорту. Людина буде мати можливість скористатися одним. Я мрію про такий Київ, у якому, аби догодити власникам маршруток, будуть розбивати один довгий маршрут на 2, щоб людина платила за пересадку.
Я мрію про місто, у якому не буде тільки фасадно чим помилуватися. Тому що всі кажуть: "Боже, які в Києві гарні парки". Це, знаєте, як в тебе роздовбаний під'їзд, обпісяні стіни, вибите скло, зламані вхідні двері, але ми дуже тішимося, бо в нас такі гарні штори вдома висять. Так не годиться.
Бачу Київ таким, в який на вихідні приїжджають люди зі всієї Європи. В якому є нормальний громадський простір та адекватні пішохідні зони, а не те, що маємо станом на сьогодні. Про проблеми можна говорити багато, але я переконаний, що перший крок до змін починається з того, що ти бачиш цілісну картину.
Про боротьбу за крісло голови КМДА
Якщо ви стаєте мером, війна наступного дня – за крісло голови КМДА. Є чутки, що в Офісі Президента є план буквально після виборів призначити свого голову КМДА. Попри те, що кияни вибрали міського голову – не представника їхньої фракції.
Це буде вкрай необачний хід. Не думаю, що Зеленський наважиться на такий крок. Навіть за умов, якщо Єрмак буде йому говорити про це в обидва вуха, в мегафон. У президента і так зараз проблеми з рейтингом. В столиці, відверто кажучи, у них не все гаразд. Спроба "нагнути" громаду Києва – це буде останній цвях в домовину рейтингів і в принципі легітимності як президента. Є рішення Конституційного суду від 2003 року про те, що людина, яка перемагає на виборах київського міського голови, автоматично поєднує цю посаду з посадою голови КМДА. Розподіл повноважень між різними людьми призведе до управлінського колапсу – це однозначно і очевидно.
Хто має керувати Києвом – обирають кияни своїм правом голосу. Ми не Росія, у нас люди не сприймуть призначення керівництва зверху. Президент хай займається головами ОДА, зовнішньою політикою та армією.
Якщо президент спробує розділити повноваження між 2 людьми і поставить якусь свою політичну креатуру на посаду голови КМДА, то кияни нагадають президенту, хто виходив на Майдан в перші дні у 2004 та 2013 роках. Початки Майдану – це був Київ і кияни, вже потім з'їжджалися регіони. Не потрібно недооцінювати киян та дражнити їх, це вилізе боком.
Це якраз та історія, коли міському голові Києва в моїй особі буде набагато простіше керувати містом. Адже якщо ти опираєшся на обмежене коло якихось забудовників і дерибанників, у тебе немає підтримки активної частини громади. Я ж на неї завжди розраховую, тому що якраз вона і стала тою рушійною силою і хвилею, яка підштовхнула мене до балотування.
Про українізацію в Києві
Це правда, що ви перевчили говорити дружину української мовою?
Моя дружина з Донецька. До знайомства зі мною вона дійсно не спілкувалась українською. Але коли ми почали жити разом і Катя долучалася до наших спільних проєктів, вона сама зрозуміла, що так не пасує. Адже чоловік роками несе прапор боротьби за українську мову в медіа та в її правильне проникнення у російськомовні сфери чи регіони. Що, мабуть, не пасує дружині такого хлопця спілкуватися з моєю родиною, мною чи з нашими дітьми російською.
Сергій Притула з дружиною Катериною / Фото з сімейного архіву
Звичайно, дружина спілкується зі своїми друзями російською. Але що стосується виховання дітей та спілкування у публічній площині, ведення бізнес-перемовин – українською.
Українізація в Києві також буде?
Вона рухається у той чи інший спосіб. Не такими темпами, якими б мені хотілося, місцями вона відкочується. Сьогодні в фейсбуці я прочитав не надто втішну заяву від однієї мережі книгарень, в якій я інколи закупав книжки. Вони якось так через "перепрошую" прямо сказали своїм читачам, що змушені збільшити кількість російськомовних книг на полицях своїх магазинів. Це не дуже хороший сигнал.
Довідка. Мовиться про скандал навколо мережі українських книгарень "Є". Компанія повідомила, що планує значно збільшити частку російськомовної книги в продаж через брак державної підтримки україномовної продукції та високу собівартість продукту. Думки читачів та покупців книг щодо цього суттєво розійшлись.З одного боку, я розумію власників цієї мережі книгарень, які в непрості часи намагаються зберігати колектив та книгарні. Вони йдуть шляхом найменшого спротиву і дивляться на кон'юнктуру ринку. З іншого боку – це вирок теперішньому стану справ, діям уряду щодо підтримки україномовного книговидавництва. На жаль, в Україні на 30 році незалежності видавати книги українською є дуже дорогою справою. Набагато простіше завести сюди задешево надруковані в Росії чи надруковані російською книги і тут продавати. Це неправильно.