Праймеріз та монобільшість в Раді: ексклюзивне інтерв'ю кандидатки в мери Києва

Про те, як відбуватимуться праймеріз, власні амбіції та про роботу уряду Шмигаля – читайте в інтерв'ю програми "Перехресний допит" з народного депутаткою з фракції "Слуга Народу" Іриною Верещук на 24 каналі.

Читайте першу частину інтерв'ю Скандали зі "слугами народу" та заміна Авакову: відверте інтерв'ю з Іриною Верещук

Про праймеріз

Праймеріз – що це буде? Чому ви вирішили балотуватись у мери Києва й конкурувати з трьома чоловіками з власної фракції і як ви оцінюєте власні шанси?

Я не думаю, що буду конкурувати з трьома чоловіками з моєї фракції, але я дійсно готова на праймеріз. Я про це заявила і про це сказала. Я готова, бо маю маленький, але досвід. Троє чоловіків такого досвіду не мають.

Я думаю, що справлюся, бо неважливо, керуєш маленьким чи великим містом, закон України про самоврядування один для всіх. І реформа децентралізації є дуже необхідною. І Київ як символ децентралізації має бути першим цьому прикладом. Тут можна продемонструвати наші надбання за останні роки, бо реформа почалась із 2015 року.

Продемонструвати, як ми можемо зробити фінансову децентралізацію, як вирівняти дисбаланс між дальніми та центральними районами, як ми можемо залучити інвестора. Тому, що якщо ми подивимось на коло інвесторів, які зайшли – на жаль, їх дуже мало. Тому, якщо переможе команда президента, уряду й монобільшості в парламенті – це дасть шалений поштовх до змін. Лише командою ми зможемо перемогти й зробити зміни.

А хіба так багато інвестицій вдалося загалом вдалося залучити в країну вашій команді?

Так, ви пам'ятаєте, на якому ми тлі. На тлі світової рецесії. Ви ж пам'ятаєте, які були світові ціни на нафту, газ і так далі.

Дивіться повне інтерв'ю з Іриною Верещук у програмі "Перехресний допит" на 24 каналі: відео

Зараз ситуація лише погіршується. Звідки прийдуть інвестиції?

Я натякала, що організації дуже хочуть знайти локацію, яка була б тим хабом у центрі Європи, яка має дешеву робочу силу, яку можна забезпечити інституційно, судово і стати тією платформою, де можна заробити багато грошей. І Київ як велике місто може стати тим хабом. Є багато інвесторів, які хочуть вкластись, але під державні гарантії. Усе будується на взаємовідносинах.

У що вони могли б вкластися в Києві?

У будь-що. Є інфраструктурні проєкти. Наприклад, об'їзна, Південний міст – це те, що розвантажить і що можна зробити. Це може бути хаб. Це може бути бориспільська траса, яку теж можна опрацювати. У нас був воєнний аеропорт. У нас є багато локацій, куди можна було б привести інвестора. Особливо інфраструктурні проєкти, на які в київському бюджеті в і в бюджеті країни немає грошей.

А який сенс інвесторам вкладатись у Південний міст, наприклад?

Дуже великий сенс. Бо це інфраструктурні проєкти, на яких вони потім будуть заробляти.

Як можна заробити на Південному мості?

Отак. Під державні гарантії, під кредитні гарантії. Це їхні компанії, які будуть тут працювати. Ви ж уявляєте, що таке побудувати міст. Це багаторівнева складна проблема, яка містить багато матеріалів, найманих працівників. Для чого ви думаєте "Онур" працює в нас на співфінансуванні, для чого турецькі компанії шукають у нас інфраструктурні проєкти? Це можливість залучити кошти Світового банку, китайських банків. Це ті кошти, яких у нас немає. Ми маємо витісняти російські кошти з України й залучати ті, які дадуть швидкий результат.

Що таке буде праймеріз? Як це буде відбуватись і коли?

Найперше – це буде соціологічне опитування. Спершу треба визначитись, кому довіряють кияни, кому – ні. Уже було перше опитування. У мене є певні шанси, я не кажу, що вони великі, але вони є.

Як вони виглядатимуть. По-перше, це боротьба програм, ідей. Для мене це стратегічне лего. Бо кожного разу, зустрічаючись із киянами, я додаю до програми нові думки й роблю її ширшою. Залучаю туди думки киян, експертів, думки інвесторів.

Тепер – питання до самого президента: як він готовий прийняти наші дебати. Я ще не чула від президента чіткої відповіді, як він бачить праймеріз. Бо орієнтуюсь на його думку й позицію. Я готова до будь-якого формату.

А чому саме ви четверо? Дубінський, Качура, ви й Тищенко?

Не знаю. Можу сказати за себе. У мене є досвід і теоретичне надбання: я навчалась у Варшаві, у тому числі стажувалась і в Академії державного управління, стажувалась у Ганни Гронкевич, жінки, яка була двічі президентом (мером Варшави, – 24) і знаю, що потрібно зробити, аби місто було європейським.

Рейтинг потенційних кандидатів у мери Києва у травні 2020 / Інфографіка 24 каналу

Але Рава-Руська, мером якої ви були, – це місто з 8-тисячним населенням?

10 тисяч.

У Києві кілька мільйонів населення мільйонів

Ну й що. А в моїх суперників навіть цього досвіду містокерування немає.

Тобто, ви вважаєте, що з вас чотирьох ви маєте найбільше права спробувати себе?

Я не вважаю, це факт, який нікуди не приховати. Треба спершу навчитись керувати маленьким містечком, а потім просто масштабувати – й немає проблеми.

Припустимо, вас обирають і завтра ви стаєте мером. Ваші перші кроки?

Найперше – дуже важливо розподілити обов'язки та повноваження. Зараз у нас склалася парадоксальна ситуація з мерством у Києві. Міський голова, якого обирають містяни, є наділений і повноваженнями, й обов'язками голови КМДА. Розділити їх штучно, як була вже спроба Андрія Богдана, я вважала неправильним. Треба прийти на вибори, чітко виписати повноваження міського голови, якщо ми хочемо розділити. І чітко розділити повноваження голови КМДА.

Це той процес, який має бути забезпечено новим міським головою. Це має бути закон про місто-столицю, чіткі розмежування повноважень, і це величезна адміністративна робота.

Добре, ви вважаєте, що перше треба розділити повноваження. Далі?

Навести порядок у владі. Моє основне слово – це порядок. Спочатку між собою ми розібралися, хто є командою, хто працює, хто за що відповідає. Далі ми рухаємося до порядку у фінансах. Склалася, як на мене, парадоксальна ситуація.

Я вивчила фінанси міського бюджету – це 58 мільярдів цього (2020 – 24 канал) року. Це досить високий показник. Дуже важливо розуміти, як розподілялися фінанси за структурою – які об'єкти були першочерговими й чому. Наприклад, туристичний міст, який був побудований, це першочерговий об'єкт?

Маєте на увазі скляний?

Так, скляний. Це той об'єкт, який потрібно було будувати? Чи можна було б залучити кошти інвесторів на такий міст? Кошти, які є акумульованими в міському бюджеті, направити на киян і в киян. Наприклад, оцей аудит публічних фінансів міської ради повинен бути зроблений.

Земельні питання. Чому немає досі генерального плану? Усе починається з плану.

Він наче і є. Просто його ніхто не дотримується.

Він не затверджений.

Тому що він нікому не потрібний. Тому що Києвом керує хто? Ви знаєте, хто – забудовники. Що ви будете робити із забудовниками?

Це якраз було наступне питання про наведення порядку. Забудовники будуть будувати. Малий та середній бізнес буде займатися бізнесом, а Києвом будуть керувати люди, яких обрали на виборах.

Так вийшло, що є міський голова, якого обрали. А є забудовники, які вирішують, які будуть пріоритетні проєкти, на які й куди будуть йти кошти. Тоді виходить, що є бажання й бачення містян, а є бажання та бачення забудовників. Це трошки інші бажання. Ми наведемо лад.

Як ви це зробите? Кожна влада приходить і декларує, що цього не буде. Ніхто цього ще не зробив.

А Кличко декларував, що він наведе лад із забудовниками?

Він і зараз каже, що навів. Якщо це не вдалося йому, як це вдасться вам?

Для цього треба команда. Коли є однією командою президент країни, уряд, монобільшість у парламенті й міський голова – усе можливо. І забудовники нічого не зроблять. Звичайно, особистість міського голови має дуже велике значення.

А як ви збираєтесь перемогти Кличка, якщо його відрив у рейтингах від вас усіх чотирьох непорівняно великий?

Командною роботою. Командною роботою в кожному окрузі, на кожному дворі, на кожній вулиці – це має бути команда "Слуги народу" із президентом. Якщо президент підтримає мене цілком, а він вміє підтримати й може підтримати – ми переможемо, я переконана.

Якщо, наприклад, ви програєте праймеріз, кого б із тих 3, хто залишився, ви б хотіли бачити мером Києва?

Я не буду зараз це говорити, тому що я не знаю, чому я повинна програти праймеріз. Я переконана в тому, що я переможу. І скажу наступне: якщо президент Зеленський визначиться й це буде кандидат не Верещук Ірина Андріївна, я абсолютно акцептую його вибір. Я покладаюсь на його думку, на його мудрість і на його авторитет. Якщо він вирішить, що це не я, ну що ж рухаємося далі. Мені 40 років, я все встигну.

Добре, ви вважаєте, кияни заслуговують такого мера, як Тищенко чи Дубінський?

Це хай вирішують кияни.

А ваше особисте ставлення?

Я не можу зараз. Це буде, розумієте, дещо неетично.

Якраз етично, це ваші конкуренти.

Я не вважаю жодного з кандидатів своїм конкурентом. І не буду ніколи займатись чорним піаром, якоюсь критикою й так далі. Я буду говорити лише про те, що зроблю я – і хай кияни вирішують.

Микола Тищенко та Олександр Дубінський / Колаж "Рубрика"

Я вже бачу чорний піар, критику, це абсолютно неприйнятно для мене. Ви не почуєте ніколи від мене критики, бо я бувала в цій шкірі і я знаю, як це важко. Тому я ніколи не буду критикувати Кличка, бо я знаю, як це важко. А вже "як міг чи не міг", то вже така ситуація. Міг краще, міг ефективніше, чи зробить ще щось через 5 років, якщо йому дадуть – зробить напевно, але ми зробимо більше, ми як команда, маю на увазі, як "Слуга народу", як ефективний мер. Тобто, якщо є особистісні характеристики.

Ми з вами тільки що говорили про те, що це той рік, коли ви були в парламенті, ви могли зробити набагато більше. А зараз ви кажете, що ви зробите більше, ніж Кличко. Ви за цей рік не зробили стільки, скільки могли.

І що?

І команди вже нема.

Ви порівнюєте місцеве самоврядування до команд.

Я порівнюю команди. У вас команди немає, навіть у парламенті зараз. Я не про вас особисто, я загалом про команду президента: парламент, кабмін і президента. Але ви зараз сказали про команду.

Команду формує особистість – от моя позиція. Якщо є особистість навколо якої можна згуртуватись – це інша справа. А коли прийде людина, яка не впорається, яка дійсно не здатна в силу певних об'єктивних обставин: не має досвіду, не розуміє до кінця тих прогалин в законодавстві, які треба виправити (а це треба розумітися в законодавстві) – оце інша справа.

Саме тому я й кажу, що мають бути особистості і команда. Команда прийде – все буде нормально. А якщо я переможу на праймеріз, звичайно, я буду впливати і на те, як виглядатиме команда. Звичайно, що в мене є лекало, в мене є портрет, наприклад, депутата до Київради. Я розумію, що має робити і вміти депутат чи кандидат у депутати. Ми будемо з киянами, з нашими мажоритарниками формувати ту команду, яка зможе. Інакше – для чого йти?

Про уряд Шмигаля

Я особисто голосувала, бо я бачила якісну зміну від попередньої. Ми дійсно прийшли до нормальної програми, але політичне его стало вище. Я зараз говорю про свою фракцію.

Я не знаю, чому мої колеги не проголосували: спочатку вони проголосували за уряд Шмигаля, потім двічі відправили на доопрацювання в комітетах (програму уряду, – 24). Програма прийшла, президент звернувся й попрохав проголосувати за програму. При цьому абсолютно аргументовано пояснив, що це не є ніякий вотум довіри – бо попередній уряд і Гончарук довели: "ну й що, що в тебе програма на рік, у тебе є імунітет – це не допомогло". Отже, точно не заради імунітету ця програма була потрібна.

Але не проголосували й ніякої проблеми в цьому немає, рухаємось далі. Останні кроки Шмигаля я хвалю й позицію щодо будинку на Позняках теж. У неділю ця трагедія трапилась. У понеділок на 8 ранку Кличко вже був у прем'єра Шмигаля, було напрацьовано механізм: як відбуватиметься компенсація, з резервного фонду, хто які звіти подає.

Це дуже важливо відразу кожного дня працювати: не втрачаючи ні години. Держава пообіцяла виконати все, що від неї залежить, тобто компенсувати і прямі матеріальні збитки, й закупівлю житла. Тепер уже й місто пообіцяло 30 мільйонів, і держава. Питання за технікою. Тут я можу похвалити прем'єра. У цьому випадку він спрацював.

Те саме із повінню: полетіли, опрацювали заходи, техногенно-екологічна комісія теж спрацювала. Там прямих збитків на сьогодні вже понад 700 мільйонів. Але і президент виступив і сказав, що покриє людям матеріальні збитки. І те, що він полетів – це дуже важливо.

До теми Повінь у Західній Україні: все, що потрібно знати – фото, відео негоди

Ви розумієте, чому ваші колеги не проголосували за програму уряду?

Я маю свою позицію. Вона полягає в тому, що в декого спрацювала амнезія, точніше – не спрацювала пам'ять. Вони, напевно, забули, як вони потрапили до парламенту, завдяки кому й чому вони вперше стали народними депутатами. Для декого я можу спрогнозувати – це востаннє, бо вони не дуже розуміють, що їм там робити, як вони себе мають поводити – ні за формою, ні за змістом. Вони вирішили, що можуть пограти у велику політику. Я вважаю, що в цьому випадку була гра.

У чому полягала гра?

Не було підстав не голосувати за ту програму, яка на 95% відповідає програмі "Слуги народу" на виборах. Уряд пішов на це. І вони фактично "зашили" в програму уряду програму партії "Слуга народу".

До слова, хочу сказати, що якраз вони втратили, бо обрання Зеленського і "Слуги народу" чекає від нас єдності та єдиної команди, а не те, що ми зараз демонструємо. Тоді вони б бачили, що ця програма фактично є програмою нашої партії. Тому, не проголосувавши за неї, вони показали, що не читали програму нашої партії й показали політичну безрукість.

Те, що видно для людей із "не голосувань", навіть за прохання президента – немає більше тієї монобільшості, немає президентської команди, з якою він прийшов рік тому. Що сталося з фракцією?

Усе є: і команда, і монобільшість. Ми прийшли командою, ми прийшли за спиною президента. Нас часто критикують, що часто навіть прізвищ депутатів не знають.

Якщо ви подивитесь на наступні голосування... Наприклад, не проголосували за уряд, але за кандидатуру міністра екології проголосувало 227 депутатів.

Ірина Верещук / Фото 24 каналу

А кандидатуру міністра освіти не можуть навіть через комітет провести.

І це точно не означає, що немає монобільшості. В одному випадку є 227, в іншому немає. Це означає, що треба краще комунікувати. Коли комітет екології на чолі з Олегом Бондаренком прийшов до всіх комітетів та пояснив свою логіку, чому вони підтримують цього кандидата, а не іншого, написав розгорнуту характеристику – 227 було.

А коли ми, не зрозумівши, що відбувається, потім почули слова президента "я пропонував пану Бабаку очолити міністерство освіту – він відмовився", ще й після цього "зарубав" кандидата одного, другого, третього... Це чия відповідальність? Президента чи пана Бабака?

Я думаю, що це відповідальність президента – тому що хто піде працювати в його команду після того, як він обійшовся з Кабміном Гончарука, з Рябошапкою?

То можливо проблема не в президенті, а в людях, які збирають легко негатив? Чому пан Рябошапка не попрацював так, щоби не збирати негатив? Віцепрем'єр Федоров, який працював і при Гончаруку, і при Шмигалю – ви бачите його роботу? Я бачу – "Е-малятко", "Дія".

Ви бачили скандал навколо "Дії"?

Він був штучний.

Ще один такий штучний скандал і Федорів піде так само, як пішов Рябошапка.

Він не піде. Це абсолютно не вдарило по Федоріву.

Просто Федоріву пощастило.

Ні. Тому що цей скандал штучний і точно не має прив'язки до застосунку "Дія". Це був фейковий скандал.

А скандал із зарплатами в Кабміні Гончарука був не штучний?

Що ви маєте на увазі?

Що в Кабміну Гончарука були високі зарплати.

Ні, вони були не зависокі.

Вони були нормальні. Просто їх виплачували за перший місяць 8, а в останньому вони отримали 50, у середньому вивели таку цифру, якої насправді не існувало.

Ні. Я з вами не погоджують. І поясню, чому. Як ви пам'ятаєте, тоді були проблеми з бюджетом і з виконанням бюджету. Я була якраз одна з тих, хто нещадно критикував Гончарука саме за зарплати. Вони не мають права в такій бідній країні мати такі великі зарплати. Що, наприклад, Смілянський, що Коболєв.

Зверніть увагу Реформи робили для лайків у фейсбуці, – Зеленський про причини відставки уряду Гончарука

Про Нафтогаз

Те, що зробив Коболєв із Нафтогазом, – до нього теж ніхто не робив. Ми відбилися від величезних боргів, які Росія вимагала від нас сплатити, ми виграли суди в Росії. Це за Коболєва відбулося. Анбандлинг – теж відбулося за того часу, коли він очолював структуру.

Ні, анбандлинг зробили ми. До нас звернувся президент.

Анбандлинг почали ще до вас. Ви просто поставили крапку, бо довелось це зробити.

Анбандлинг зробив Коболєв, а ми прийшли. Люди вибрали монобільшість, тому що минулі роки не було можливості.

Це неправда ви маніпулюєте. Це просто припало на той час, коли ви були в Раді.

Ви не знаєте до кінця ситуацію. Запитайте, наприклад, в Олексія Кучеренка. Запитайте в тих людей, хто працює, і ви дізнаєтеся, чому став можливий анбандлинг.

Це було за уряду Гончарука, який ви критикуєте та називаєте непрофесійним.

Так, за уряду Гончарука. І що?

То це заслуга Гончарука чи ні?

Ні, це заслуга монобільшості, яка проголосувала на особисте прохання президента. У Гончарука не було жодного авторитету та жодного шансу, аби анбандлинг став законом, якби не президент.

Президент прийшов до нас на фракцію й особисто сказав: "Я прошу вас прошу проголосувати отак. Цей анбандлинг нам потрібний для нашої співпраці".

Чому авторитет президента вже тепер не працює?

Працює. Чому не працює?

Якщо він просив проголосувати за нового міністра освіти. Чому комітет не проголосував?

Найперше – це дійсно була дискомунікація. Ми не зустрічалися з президентом.

Він же не пройшов через комітет освіти.

Так буває. Один раз так, а інший раз – так!

Президент просив проголосувати за програму уряду і "Слуги народу" цього не зробили.

Ні, я ж була на фракції. Президент аргументував свою позицію і сказав: "Ви вирішуйте, як вважаєте за потрібне. Я не буду тиснути. Але я пояснюю, що програма дій уряду не є імунітетом для Шмигаля. Ми про це домовились із міністрами, ми про це домовились із прем'єром".

Володимир Зеленський / Фото Uainfo

Тобто президент не просив. Він сказав: голосуйте, як хочете?

А він завжди так говорить.

А чого він приходив на фракцію?

Тому що він висловлював свою позицію.

Його позиція полягала в чому?

Щоби підтримати.

І фракція не послухалась.

Не вистачило кількох голосів.

Декількох? 176 всього лише дала фракція.

У нас там було всього 207.

За програму уряду проголосували 176 слуг народу.

Я там не дивилась до кінця. У нас не було фізично людей у залі. Навіть близько нема заслуг Гончарука, що ми проголосували за анбандлинг, тим паче, Коболєва. Нічого б він не зробив, ніяким він авторитетом у фракції не користується. Це лише авторитет Зеленського.

Він виграв Стокгольмський арбітраж. Ви знаєте, скільки мільйонів євро заплатила Україна, щоби високофахові юристи його виграли.

Я думаю непорівнянно менше, ніж та сума, від якої ми відбились і та сума, яку ми виграли в Росії.

До чого тут Коболєв? Цим усім процесом керував Вітренко.

Вітренко – це підлеглий Коболєва.

І що? У чому особиста заслуга пана Коболєва?

Ви кажете, що заслуги парламенту немає, що це заслуга особисто президента. Тут така ж субординація: Вітренка й Коболєва.

І?

Ви нівелюєте всі досягнення людей і приписуєте це "слугам народу".

Ні, у жодному випадку. Я просто говорю, що мільйонні зарплати – це неправильно.

А як правильно? Щоби люди працювали за умовні 8 тисяч гривень, а решту брали хабарями, як було всі 30 років?

Щоби зарплата керівника була чітко прив'язана до середньої зарплати по галузі.