Хороші чи погані, але вони мають популярність вищу, ніж партійні висуванці. І так по всій країні, на заході і на сході, на півночі і на півдні.
Зверніть увагу! Щоденник місцевих виборів-2020: хто та як бореться за крісло?
Повернення феодалізму?
Основна причина цього – відсутність у партій сильних кандидатів. Партійним будівництвом у нас практично ніхто не займається, бо всі партії являють собою кланові організації, де статус залежить від близькості до тіла лідера. Політичний талант із низів ніколи не проб'ється, а партійні важковаговики не хочуть бруднити руки міськими проблемами. Традиційний для багатьох розвинених і нерозвинених країн шлях у велику політику через посаду мера у нас не працює.
Такий розвиток подій зміцнює український феодалізм та збільшує ризик відцентрового руху.
Що ж стосується місцевих рад, там будуть формуватися складні коаліції з національних партій та місцевих (мерських) партій. Коаліції будуть дивними і нестійкими, але мерам до того не звикати. Ментальна відстань міст від Києва збільшується, тож місцеві партійці часто займають позицію, відмінну від партійного центру.
Якщо хтось із мерів менших міст відчує перед виборами слабкість, то візьме в руки парасольку того політичного кольору, який буде модним цієї осені (не факт, що зелений). Коли така парасолька стане немодною, вона буде викинута на смітник (може, вже наступного дня після виборів).
Читайте також: Столична влада проти регіональних еліт: якими будуть місцеві вибори?
Ще один важливий аспект – місцевий порядок денний аж ніяк не співвідноситься з національним. І в центрі про це ніхто не дбає. Але то вже інша тема.