Друг Кучми і "архітектор проблем": що відомо про кандидата в мери Києва Олександра Омельченка

На сайті партії "Єдність" вказано, що Олександр Омельченко "об'єднав навколо себе команду з багаторічним досвідом, спеціалістів з різних галузей і професій", а також наголошується, що "мешканці столиці двічі віддавали за нього свої голоси на виборах мера".

Читайте такожКого ми обираємо 25 жовтня: чому місцеві вибори важливі

Саме з цим бекграундом 82-річний Омельченко йде на вибори 25 жовтня 2020 року у якості кандидата в мери Києва. Втім, про людину, що керувала столицею України багато років й заклала підгрунтя для більшості київських "схем" і "тем", можна розповісти значно більше.

Сайт 24 каналу зібрав основні факти про кар'єру, політичну діяльність, а також скандали, пов'язані з Олександром Омельченко, також відомим усім киянам як "Сан Санич".

Освіта, кар'єра та особисте життя

Олександр Омельченко народився 9 серпня 1938 року на Вінниччині – в один день з другим президентом України – Леонідом Кучмою (цей факт зіграє важливу роль у біографії Омельченка).

В 1941 році батько йде на фронт, а мати з трьома дітьми (Катериною, Мілою і "Шуриком" – так називали у дитинстві майбутнього високопосадовця) переїжджає на Житомирщину.

У 1956 році Олександр закінчив Брусилівську середню школу, далі навчався у Київському будівельному технікумі.

До теми Хто йде у мери Києва: список і рейтинг кандидатів

Вищу освіту здобув у Київському інженерно-будівельному інституті та інституті народного господарства (нині – Київський національний університет будівництва та архітектури та Київський національний економічний університет). Після завершення навчання служив у Збройних силах.

Наступний період життя тісно пов'язаний з роботою на підприємствах "Головкиївміськбуду" (нині – "Київміськбуд"). Спершу Омельченко працював простим робітником-бетонщиком, але за деякий час пішов на підвищення та згодом доріс до посади директора заводу залізобетонних виробів, а пізніше – головного інженера домобудівного комбінату. До 1987 року встиг стати першим заступником керівника "Головкиївміськбуду".

Далі більше року Омельченко проводить в Афганістані, де виконує обов'язки радянського радника-консультанта з будівництва. Після повернення з Афганістану Омельченко їде у відрядження до Вірменії, де керує відновлювальними роботами після жахливого землетрусу, що стався наприкінці 1988 року.

1989-1990-х обіймає посаду начальника Головного управління "Держбуду" УРСР. У 1990-му став заступником голови виконкому Київської міської ради, у 1992-му – генеральним директором ДКП "Київреконструкція".

Омельченко одружений на Людмилі Леонтіївні. В політика двоє дорослих синів: Ян та Олександр.

Політична кар'єра

У 1994-1996 роках Омельченко стає заступником голови Київського міськвиконкому. У травні 1994 року він призначений першим заступником голови Київської міської державної адміністрації.

У 1996 році, згідно указу президента Кучми, Омельченко вступив на посаду голови КМДА. Під час чергових виборів до Київської міської ради 1998 року, кандидатуру Омельченка ухвалюють на посаду голови Київради. Рішення було прийнято всупереч Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", однак через відсутність окремого закону, який би врегулював порядок проведення виборів Київського міського голови, Омельченка затвердили на новій посаді.

Зверніть увагу Хто такий Андрій Пальчевський: біографія кандидата у мери Києва

Впродовж 1999-2006 років Омельченко був міським головою Києва. Один раз мера обирали депутати та двічі – кияни. На своїх перших виборах політик набрав 76% голосів (переміг Григорія Суркіса), а у 2002-му – 83%.

Омельченко та Кучма народилися в один день / Фото КМДА

2003 року Омельченко вийшов переможцем у двобою з президентом Кучмою, який розчарувався у своєму соратнику та намагався відправити його на пенсію. Згодом піти змушений був сам президент, а Омельченко залишався при владі ще кілька років.

На виборах 2006 року Омельченку не пощастило – він набрав трохи менше 21% голосів виборців та несподівано поступився Леоніду Черновецькому та своєму колишньому протеже – Віталію Кличку.

Омельченко чимало зробив для кар'єри братів Кличків / Фото КМДА

У тому ж 2006 році президентом України Віктором Ющенком видається указ про звільнення Омельченка з посади голови КМДА. Так завершується дясятирічна "Ера Омельченка" у столиці.

На парламентських виборах 2007 року ексмер Києва отримав депутатський мандат за списком "Наша Україна – Народна Самооборона". Цього ж року очолив комітет з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.

У 2011 році Омельченко вийшов з фракції "НУ-НС" через конфлікт з оточенням Ющенка, але мандат не склав й лишився у Раді позафракційним депутатом.

Вже у 2014 році долучається до виборів міського голови Києва та знову бере участь в виборах до міської ради, очолюючи список партії "Єдність", до якої повернувся після скандального виключення в 2005-му. У 2015-му Омельченко стає депутатом Київської міської ради.

В 2019 році Омельченко спробував балотуватись у нардепи на київському 223-му окрузі, але програв кандидатці від "Слуги народу" Людмилі Буймистер.

До теми Людина епохи Януковича: що відомо про кандидата у мери Києва Олександра Попова

Громадська діяльність

Олександр Омельченко очолює громадську організацію "Клуб голів громад України".

Політик є віцепрезидентом Будівельної палати України. Також Омельченко входив у керівництво хокейних та футбольних ферерацій. За ініціативи Омельченка було створено футбольний клуб "Арсенал", проте успішним цей проєкт не став.

Скандали

Звичайно, за часів мерства Омельченка було чимало зроблено для розвитку міста. Втім, саме "Сан Санич" є архітектором проблем Києва, які підточують місто й нині. На межі тисячоліть Київ став фактично "вотчиною" Омельченка, а сам він – уособленням "кучмізму" в столиці України.

Основна критика ексмера пов'язана з незаконною передачею земельних ресурсів столиці, забудовою та знесенням пам'ятників архітектури, кумівством та засиллям чиновницького апарату.

Один із найбільш гучних політичних скандалів за участю Омельченка припадає на 2002 рік, коли Генеральна прокуратура розпочала розслідування справи за фактом перевищення повноважень з боку керівників адміністрації Київської міської ради.

У жовтні 2004 року Київрада затвердила рішення передачі землі відпочинкової бази "Пуща-Водиця" громадянам України, серед яких числилися здебільшого депутати різного рангу та низка чинних міністрів. Омельченка тоді звинуватили в незаконному розподілі землі в заповідній зоні.

Також чимало закидів до Омельченка було з приводу корупційних тендерів на благоустрій. Символом їх стала плитка, яку щороку клали по всьому Києву, щоб наступного року знову оновити її та освоїти міські бюджети. Втім, нічого довести традиційно ніхто не зміг.

У 2009 році ексмер насмерть збив Олександра Карпінського на своєму позашляховику Mitsubishi Pajero. Свідки заявляли, що водій не загальмував перед пішохідним переходом. Однак прокуратура Києва закрила справу Омельченка, а сам політик виплатив родині загиблого компенсацію.

Land Cruiser Омельченка на швидкості 100 км/год збив жінку та 50 метрів протягнув її на капоті / Фото ТСН

У грудні 2015 року стався новий інцидент – автомобіль Омельченко збив жінку, яка згодом померла. Депутат спочатку втік з місця злочину, але згодом повернувся. Пізніше вину за ДТП взяв водій політика.

У березні 2018 року стало відомо, що у своїй декларації за 2016 рік нардеп зазначив недостовірну інформацію. НАБУ відкрило кримінальне провадження проти Омельченко за ст. 366-1, проте справа просувається не дуже.

Вибори 2020

Восени 2020 Омельченко вкотре вирішив позмагатись за крісло мера Києва. Підсумкове місце у топ-10 найпопулярніших політиків столиці – має тішити "Сан Санича", який переконався, що його не забули. Згидно екзитполів, за Омельченка віддали голоси 2,69% виборців – це менше за Смішка, але більше, ніж у молодих Іллєнка та Томенка.

Також політсила Омельченка має бути представлена у Київській міській раді – згідно екзитполів, "Єдність" набрала в районі 6,8% та делегує 13 депутатів. Одним з них стане Олександр Омельченко.

Читайте також Хто йшов у мери Києва і може вийти в другий тур: список і рейтинг кандидатів

Цього кандидату виявилось замало й він став фігурантом скандалу – у день виборів поліція затримала спостерігача від "Єдності" Омельченка, який намагався купувати голоси киян за 500 гривень кожний, а також при собі мав списки виборців. Нині по цьому факту ведеться слідство, а самому спостерігачу повідомлено про підозру.