Івано-Франківські "скрєпи": хто такий Руслан Марцінків

Сайт 24 каналу розглядає феномен Руслана Марцінківа – скандального політика, який не лише зумів втриматись на плаву, але й переобрався на другий термін в Івано-Франківську – практично на безальтернативній основі.

Читайте також Вибори мера Івано-Франківська – хто перемагає

Біографія Руслана Марцінківа

Руслан Марцінків народився 22 листопада 1979 року на Чернігівщині, проте коріння у нього –  на Закарпатті. Саме туди родина майбутнього політика повернулася згодом. Марцінківи осіли у Надвірній, тут маленький Руслан робив перші успіхи. В 1996 році він завершив Надвірнянський фізико-математичний ліцей, того ж року переїздить до обласного центру – Івано-Франківська – на навчання до Державного технічного університету нафти та газу. Ще студентом Марцінків вступає до "Пласту".

Марцінків переміг 25 жовтня 2020 вже у першому турі / Фото з особистої сторінки мера Івано-Франківська на фейсбуці

З 2001 року Руслан Марцінків нетривалий час працював у місцевих підприємствах газової галузі, втім, ця справа його не дуже тішила – молодого економіста більше захоплювали розповіді про славну минувшину, патріотичні промови та пошуки національної ідеї.

У 2003 році Марцінків практично повторює шлях головного героя книги "Бійцівський клуб" – полишає роботу й починає займатися улюбленою справою. Він очолює місцевий філіал Дитячо-юнацького пластового центру й від теорії переходить до практики – стає зв’язковим 27 куреня ім. Володимира Івасюка, виховником гуртка "Беркути".

Згодом Марцінків починає все активніше включатися у політичне життя Івано-Франківська. Спочатку як помічник заступника мера, а згодом – як голова постійної комісії Облради з питань молодіжної політики.

Руслан Марцінків – дивіться велике інтерв'ю "Громадському":

"Свобода" – квиток у велику політику

Політик-початківець входив до лав політичної сили Віктора Ющенка "Народний союз "Наша Україна". Саме від блоку "Наша Україна" Марцінків був вперше обраний у 2006 році, коли став депутатом Івано-Франківської облради.

Партія була неоднорідна й серед її членів було чимало представників різних ідеологій. Ще в 2004 році після гучного скандалу з лав "Нашої України" було виключено Олега Тягнибока, тоді ж утворилась партія під назвою ВО "Свобода".

Марцінків – депутат Верховної Ради сьмого скликання:

Вона не встидалась бути відверто популістською – презентувала себе як праворадикальний рух, проте у програмі мала чимало лівих та подекуди лівацький ідей. Політичний стартап миттєво став популярною страшилкою для мешканців східних областей, також його підтримали українські олігархи. За такої підтримки маргінальна політична сила швидко здобула популярність й наважилась на наступний крок.

До теми ВО "Свобода" – ліваки у правій обгортці

У 2006 році на виборах до Верховної Ради ВО "Свобода" не зуміла пройти до парламенту, натомість у 2010 році стала одним з тріумфаторів місцевих виборів. Руслан Марцінків представляв політсилу в Івано-Франківську й очолював міський осередок "Свободи", свій успіх на виборах-2010 він конвертував у посаду секретаря Івано-Франківської міської ради. За нього проголосувало 52 з 59 зареєстрованих депутатів.

Секретар міськради

З самого початку Руслан Марцінків та "Свобода" почали активно атакувати мера міста Віктора Анушевичуса. Уродженець Воркути був політиком європейської формації – публічним і відкритим, щоправда, місто за його двох каденцій перебувало у жалюгідному стані й було на межі комунальної катастрофи.

Мер Марцінків пояснює, чи є він антисемітом, а також відповідає на інші гострі питання у інтерв'ю Skrypin.ua:

Доля персональної вини мера була в цьому не надто велика, адже проблеми накопичувались багато років, а місто та регіон взагалі були поділені на зони впливу місцевих бізнесово-кримінальних кланів, що й були реальною владою. Втім, саме на персональній відповідальності міського голови постійно наголошувала керована Марцінківим міськрада.

У 2011 з подання Марцінківа міськрада визнала незадовільною роботу Анушевичуса з ЖКГ, згодом опозиційна до мера структура підготувала йому ще кілька сюрпризів та перетворила першу частину його другої каденції на смугу перешкод. Крім власне політичної боротьби проти мера були використані й брудні технології, що стали фірмовим знаком ВО "Свобода" й в інших місцевих радах, а згодом – і у парламенті.

Марцінків за роботою / Фото з особистої сторінки мера Івано-Франківська на фейсбуці

У 2012 Анушевичусу трохи пощастило – "Свобода" пройшла до Верховної Ради сьомого скликання, Марцінків йшов у партійній ієрархії під 20-м номером і став народним депутатом. Таким чином, головний критик мера Івано-Франківська перебрався до Києва, проте, лише на два роки.

Марцінків vs Насалик

У 2015 Руслан Марцінків висунув власну кандидатуру на посаду міського голови. Головним конкурентом свободівця був впливовий й авторитетний у певних колах Ігор Насалик. Він представляв партію влади – БПП, крім підтримки Порошенка мав за плечима досвід, підтримку великого бізнесу, адмінресурс і навіть власну невеличку армію бойовитих активістів. Йому протистояв несистемний кандидат, яким іванофранківці вважали Марцінківа.

"Свободівець" провів надзвичайно яскраву кампанію – обіцяв всім все, виступав за все добре та був рішуче проти всього поганого, особливо наполягав на відродженні духовності в місті. Насалик переміг у першому турі (майже 28% проти майже 24%), а в другому турі перемогу святкував вже Марцінків – 37714 голосів, 54,82%.

Епатажний мер

Вже тоді Руслан Марцінків став героєм кумедних новин, що вірусно ширились у соцмережах. Так, одним з головних епізодів його мерської кампанії стало пафосне освячення звичайного ліфту.

Для більшості українців це був відвертий сюр, але не для Марцінківа та його електорату. Кандидат від "Свободи" позиціонує себе як релігійний фундаменталіст, ба більше – не боїться про це заявляти й діяти відповідно. Саме "боротьба за духовність" стала головною прикметою діяльності пана мера.

Політичні фрукти / Фото пресслужби Івано-Франківської міськради

Свою роботу на посту мера Івано-Франківська Марцінків зробив максимально публічною. Він постійно привертав до себе увагу та став постійним героєм рубрики курйози та скандали.

За свою першу каденцію Руслан встиг відзначитись наступним:

• боровся руками комунальників з відкритими частинами жіночого тіла на рекламі;
• зробив прощу для випускників обов’язковою;
• персоналізував комунальників, намагався ввести персональну відповідальність за провали системи ЖКГ, забороняв літні відпустки для працівників ЖЕКів, а згодом запропонував комунальникам спілкуватися матом;
• освячував концертну залу після виступу гурту "Хамерман знищує віруси";
• чинив той сам ліфт, що його освячували за участі кандидати в мери;
• забороняв геям бути патріотами;
• "викрив" в Україні ЛГБТ-змову та вимагав заборони гей-пропаганди у державі;
• засудив "Фестиваль Рівності" у Львові;
• організовував "остаточне вирішення" ромського питання в Івано-Франківську, за що потім довго вибачався;
• обматюкав у стилі Кадирова бригаду футбольних арбітрів;
• виявився противником абортів;
• активно піарився на відкриттях дитячих майданчиків, що були зроблені за бюджетні кошти;
• боровся з президентом Зеленським через карантинні обмеження;
• заради національного рекорду тимчасово став яблучком.

Марцінків – фігурант ксенофобського скандалу:

Епатажний стиль, загальнонаціональна відомість і схильність до ручного керування містом не стали на заваді для другого терміну мера. 25 жовтня 2020 року Руслан Марцінків взяв понад 84% голосів франківців і впевнено переміг на виборах міського голови обласного центру.